Невелике село Носачів розташоване на межі Смілянського й Шполянського районів. Навколо – напрочуд мальовничі місця, чарівна природа. Колись у цьому селі стояв святий храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці, та у 30-х роках його спіткала гірка доля багатьох інших православних святинь нашого краю – так само як і тих, хто служив там, ходив туди, молився. Про ті жахливі часи збереглися спогади й свідчення одного з уродженців Носачіва, який нині живе в Канаді, видав невелику історію рідного села і передав частину накладу для своїх односельців.
У тій книжці, зокрема, є спогади про те, як місцеві безбожники-комсомольці 1937 року за наказом такої саме безбожної влади почали трощити тутешній храм, що стояв багато років, як центральний купол покотився вниз – туди, де зараз проходить залізнична колія. Частина будівельного матеріалу з розібраної церкви пішла на будинок трактористів, а частина була просто спалена в грубах…
Лише протягом однієї ночі було заарештовано 40 вірян, що наважилися підняти свій голос не лише на захист святого храму, а й проти тієї грабіжницької політики, яку чинила тоді ще молода радянська влада на чолі з «вождем усім часів і народів» Сталіним. Усіх заарештованих було заслано до концтаборів і піддано тортурам. А жахливий Голодомор, що настав невдовзі, уніс ще 740 життів мешканців цього села. Мабуть, як невідворотна кара за знущання над святинею. І от минулого четверга 17 травня вірячи Носачів знову зібралися на тому місці, де стояв храм Божий. За благословенням Високопреосвященнішого Митрополита Черкаського і Канівського та за ініціативи настоятеля Михайло-Архангельського храму села Ромистрівка отця Стефана відбулося урочисте освячення місця під забудову нового храму, який носитиме те ж саме ім’я, що й колись зруйнований – Різдва Пресвятої Богородиці.
Уставний чин освячення здійснив благочинний Смілянського округу протоієрей Петро Дмитрук у співслужінні благочинного Кам’янського округу протоієрей Олега Кашуби, а також священиків Сміли Миколая Середича й Василія Ворушила.
Присутні говорили з глибокою вдячністю про отця Стефана, котрий намагається відродити як у Ротмистрівці, так і сусідніх селах все, що було зруйновано безбожниками. Сам отець Стефан висловив сподівання, що за сприяння вірян і місцевої влади храм вдасться побудувати в стислі строки.
