«ВІРА БЕЗКОШТОВНА!»
Про віру в Бога, моральність, Конституцію України та смілян
Останнім часом розвиток суспільства рухається в напрямку стирання норм моральності. Чи може віра в Бога згладити такий дисбаланс?
Поглянемо на китайців. Вони володіють надзвичайно великим потенціалом. Немає нічого у світі, чого б китайці не могли б зробити. Якщо сьогодні з’являється нова техніка, то завтра Китай купив, а післязавтра вже робить свою. Але чи є у них майбутнє, адже вони в більшості не віруючі люди?
До чого призвів прогресивний розвиток хімічної промисловості? До того, що нам нічого їсти, нічого вдягнути і нічим дихати. Всяка одежина, яку ми вдягаємо не зовсім корисна для людини.
Тобто, з одного боку великий розум – це великий стрибок уперед. Але найголовніше зберегти внутрішній, моральний бік особистості, який забувається людством.
Нині всі засоби масової інформації – це страшне. Те, що напрацьовано християнством протягом двох тисяч років стосовно морального боку людей – все перекреслено. Те, що було гріхом, нині пропагується чи вже являється нормою.
До Христа був такий лозунг «Хліба та видовищ». Тобто бери від цього світу все, що тобі хочеться. А тепер, незважаючи на те, що ми маємо багато законів, Конституцію, знаємо про мораль людини, про її стосунки поміж собою, все це намагаються викреслити з нашого життя. Бери в життя все, що можеш – це лозунг теперішнього цивілізованого суспільства.
У церкві є розпис: оце можна, а це не можна, це дозволено, а це не дозволено. Те, що не можна і не дозволено називається гріхом. Але засоби масової інформації подають спотворену пропаганду. Читаємо зі сторінок журналів чи газет. Щоб побороти СНІД, а ця хвороба від Бога, як покарання за антиморальне життя, то купуйте в магазинах спеціальні препарати аби вберегтися від цього. Коли людина втратила всяку мораль, піддалася страшному гріхові – блуду, коли в неї немає ні стида, ні совісті, то як від неї врятуєшся. Спілкуючись з блудливою людиною, ніякими ліками не врятуєшся. І це біда для України, яка займає не останнє місце по захворюваності на СНІД.
Можливості пропаганди моральної сторони сьогодні надзвичайно суворо урізані. І не те, що не можеш пропагувати, а навіть не маєш права нічого казати про мораль, усі стараються якось себе відмежувати від згадки про мораль, ніде не допускають. І це надзвичайно прогресує в нашому житті.
Якщо людина не знає законів Христа, якщо вона не навчена цим законам і не вихована морально, то їй здається, що все дуже просто. Тоді, коли для віруючої людини чи для релігійних лідерів ця справа є надзвичайно болючою.
Наприклад обговорюється питання про виховання дитини у сім’ї. І дійшли у Верховній Раді України, що ми не маємо право всілякими, корисними діями виховувати свою дитину, що є смот….. у вихованні, що веде до вседозволеності. Є різні способи виховання людини. Один ласкою, другий любов’ю, третій фізичною силою. Але тепер виходить так, що якщо в мене є дитина, то я не маю на неї ніякого права, бо мене можуть позбавити батьківського права. І оця порочна сторона у вихованні живе і надзвичайно переконливо пропагується у теперішньому житті.
Ми одного не хочемо знати, що в нас є одна досконала Конституція, не треба робити ніколи, ніяких поправок при зміні скликань Верховної Ради. Ви ж бачите, щойно прийшла нова Верховна Рада, то відразу вносить поправки до Конституції. Якщо це гріх, то я знаю, що його не можна робити. Навіщо придумувати новий закон, коли я знаю, що по моїй вірі, релігії, Конституції це не можна роботи. Але про це ніколи й ніхто не згадує. Якби про це знали й згадували у Верховній Раді, то нам би не довелося робити ніяких змін чи поправок.
З чого почати людині, яка вирішила прийти до Бога?
В першу чергу їй потрібно знайти богослова, який знає про Бога не тільки тому, що він в нього вірить, а навчений як, з ким і коли розмовляти. Щоб його слова були історично обґрунтовані.
А якщо людина почне звертатися до харизматів, яких тепер так багато з’явилося… Яка у них історія і чи може щось нове жити без історії? Звичайно, не може. Ми живемо за історією. Хочеться нам це чи ні. Історія, яка установлювалася протягом тисячоліть, дала можливість людині пізнати й знати сенс життя на землі. А якщо цього немає, то як можна гарантувати бездоганне….., обіцяючи отримати усе необхідне від такої науки – на мій погляд, це злочин.
А потім ще потрібно знати, яка мета. Я хочу вірити чи я хочу жити по вірі, чи я хочу тільки називатися віруючим для користі других. Тому що немає жодної харизматичної секти, які б не мали користі від своїх віруючих. Це тільки в православ’ї немає примусу. А у сектах так, хочеш бути членом – будь ласка, плати. Дуже боляче, коли просять платити. Але ж все одно ходять і платять.
Віра безкоштовна!
Звичайно, кожна організація має жити за певні кошти, але в православ’ї немає примусу. Коли ти зайдеш до святого храму й не матимеш коштів купити свічку, то ти просто заходиш, молишся і ніхто нічого не скаже.
Але представники релігійних сект часом дуже переконливо схиляють на свій бік. Як же визначиться?
Треба бути обережним у виборі. Прислуховуватися до зову своєї душі. Віра в Бога пізнається через знання, через авторитет. Наприклад, всім відомі Лев Толстой, Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Федір Достоєвський, Іван Павлов, Леонід Філатов – всі вони були віруючими. Якщо людина шукає відповідь на своє внутрішнє запитання, то рекомендую дивитися на історично відомих людей, які мають великий авторитет. Авторитет може підштовхнути і вказати на маленьку стежину, ще навіть не дорогу, до Бога.
В Україні є ортодоксальна церква, яка має більше тисячі років свого буття. Я думаю так, хто бажає тільки-но познайомитися з Богом, треба саме звідси виходити й тут шукати відповіді на своє запитання. Якщо не знаходить людина того, що їй треба, то вона має право шукати в іншому місці. Це не заборонено.
Але спочатку треба переконатися в авторитеті, у вірі і в самому принциповому підході до віри через ту церкву, яка має велику історію. При тому непросту історію, а потім вже шукати десь у дрібницях. Я вважаю, якщо людина прийде, пізнає історію нашої церкви, що не зрівняється ні з ким. Бо інші релігійні напрями нічого нового не принесли, ні в моралі, ні у вихованні, ні в аспектах історичного знання.
А як щодо читання та вивчення Біблії?
Біблію перекладено на майже всі мови світу. Її рекомендують відкривати й читати. Але наприклад для мене як для богослова у Біблії є багато такого, що я не розумію. То що може сказати людина, яка зовсім немає ніякого поняття у цьому. Треба читати цю книжку обов’язково під наглядом знаючої людини.
Якось студенти запитали лондонського митрополита Антонія Блюма, як він прийшов до Бога. То він сказав просту дійсність: «Я до Бога прийшов, бо я реально побачив Бога, коли почав читати Євангеліє». Про це кажуть і євангелісти, і баптисти, більшість сект, які є.
Моя думка так, якщо просто читати, щоб читати, це можна. Тому що так чи інакше людина буде спілкуватися з Богом. А якщо вона почне читати й задумуватися, то в Євангеліє багато таких речей, які не зрозумілі. Людина від такого читання не отримає користі, а навпаки розчарування. Бо на сторінках Євангелія зустрічають неточності, адже один євангеліст пише так, а інший трішки інакше розповідає.
Якби я був іншим і в мене з’явилося бажання вірити в Бога, я би звертався до ортодоксії. І шукав би людину, яка б могла задовольнити своїми відповідями на всі мої запитання.
Вас називають будівничим. На якому етапі знаходиться будівництво Вашого останнього з багатьох проектів – школи для дітей-сиріт?
На даний момент школа готова. Класи в хорошому стані, скрізь тепло. Одне тільки лишилося. Оскільки майбутня школа має напрямок надання знань дітям-сиротам, то є затримка із добудуванням житлового комплексу для дітей-сиріт.
Взагалі спочатку я планував робити школу для сиріт малих і старших. Потім мені прийшло таке на думку, що з малими питання вирішується. Їх виховують в інтернатах, притулках, є прихистки сімейного типу. А коли дитина закінчила шкоул? Куди їй потім діватися?
Приміром, дитина-сирота з різних причин не вступила до навчального закладу. Спеціальності ніякої немає, влаштуватися на роботу дуже складно – суцільне безробіття. Найголовніше, ніде жити. Повернутися назад – вже неможливо, бо в інтернаті зробили все, що могли, дали все, що могли дати. Завдяки нашій школі я хочу врятувати хоча б частинку з цих дітей. Вони будуть навчатися, матимуть можливість влаштуватися на роботу після закінчення школи.
Крім школи, яка буде перебувати на рівні з вищими навчальними закладами, значна увага приділятиметься практичній роботі. А точніше вдосконалення через практику тих дарів, які дитина отримала від Бога. Якщо дитина має навики художника, то буде іконописцем. Має навик до господарства, то окрім лекцій по агрономії, ще буде практична робота. В мене є місце й можливість, де можна буде розвести саджанці, роблячи щеплення дерев та ін. Буде можливість працювати з металом, виготовляти сувеніри.
Але вся біда в тому, що у бажанні добудувати школу, я поки що сам із своїми пустими кишенями. Хоча всі, хто дізнається кажуть, що це благородна справа.
Яким чином буде побудована навчальна програма Вашої школи?
Навчальна програма буде побудована таким чином, що це буде і світська, і церковна наука. Як б так сказав, що це буде учень, широкого профілю. Він володітиме як церковно0богословськими, так і світськими знаннями.
Це буде людина, яка зможе працювати в сільському господарстві, бо вивчатиме агрономію, мати знання із ветеринарії. Може хтось із студентів захоче бути священиком, у нього буде підґрунтя через знання сільського господарства їхати у село. А щоб служити в селі, де не багато залишилося людей, священику потрібно займатися ще якимось ділом, яке у селі потребує знань у сільському господарстві.
З нагоди світлого свята Пасхи можете звернутися з вітанням до смілян.
Сміляни надзвичайно різношерстий народ. Там немає так багато смілян, які мають постійні корені із прапрадіда. Тому це місто особливе. А побажати їм хочу бути завжди справедливими, чесними, відповідальними. Оскільки я людина духовна, то бажаю смілянам бути віруючими із знанням цінності своєї віри.
