Високопреосвященнішого СОФРОНІЯ, Митрополита Черкаського і Канівського,
Православному духовенству, чесному чернецтву, та всім вірним чадам Черкаської єпархії
Української Православної Церкви
Возлюблені у Господі високоповажні пастирі, чесне чернецтво, боголюбиві миряни –
браття і сестри.
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
З великою радістю зустрічаю я зі всіма вами ранок, що не знає заходу, невечірнє свято, яке пронизало цей світ, і залучило його до вічності, коли Христос, як ми бачимо на іконі Сходження в Ад, виводить Адама і Єву з пекла і возводить і нас з ними в тихе божественне світло Свого Воскресіння.
Слова про Воскреслого Христа більше двох тисяч років відлунням відбиваються в наших душах і якщо підходити принципово до життя людей на землі то можна зробити для себе висновок що з Воскресінням Христа не тільки змінилася людська природа, вона воскресла для вічності.
Воістину дивне те, що відкриває нам ікона Воскресіння і Сходження в ад! Що бачимо ми? Господь в Своїй поблажливості йде назустріч Адаму і Єві. І це утішає і умиротворяє нас, і дає нам сили, бо Господь звертається і до нас, і також шукає нас. У раю Господь шукав Адама, що сховався від Нього після гріхопадіння, Він звав його: «Адам, де ти?». Сьогодні Господь не просто зве Адама. Бог розіп’ятий і воскреслий зглянувся до глибини людської нікчемності, щоб сказати нам: «Дай Мені твою руку, і Я тебе виведу з безодні гріха!». Це даровано кожному з нас, яка б не була глибока безодня нашої убогості.
Що ще бачимо ми на іконі Воскресіння Христового? Ми споглядаємо світлоносне сходження Воскреслого Христа в наші власні серця, туди, де Він чекає нас і де Він дарує нам Свою милість. Господь прекрасно знає про наш тяжкий стан, навіть якщо ми ховаємо свою нікчемність і слабкість, навіть якщо ми прикидаємося, що нас там немає, відмовляючись тим самим визнати безодню, в яку ми повержені своїми гріхами.
Так, браття і сестри, саме сюди, в наше серце приходить Христос. Він дарує Себе нам. Він схиляється до нас і притягує нас до себе. Але для цього ми – будучи вільними повинні погодиться протягнути руку Йому, як Він нам. І все наше єство таке яке воно є – що заблукало в своїй слабкості і убогості, уражене гріхом, повинно потягнутися до Нього!
Своїм Воскресінням Христос переміг зло, переміг зло у всіх його формах і ця перемога заключається ще і в тому, що було повалено ідолослужіння людей і не дивлячись на те, що не все людство прийняло Христа воно стало іншим, нам стали більш зрозумілими ті знання про добро і зло, які нам відкриваються зі сторінок Святого Письма.
У дні, які передували Воскресінню Христовому, ми знову пережили Страсті Христові, і сьогодні ми споглядаємо на Воскреслого Христа, який любить нас. Це не просто гра слів, а реальність нашого Спасіння: поки ми не будемо горіти любов’ю до Спасителя, поки ми не усвідомимо того, що Він любить нас любов’ю, що перевершує всяке розуміння, ми залишатимемося мертвими. Станемо ж, навпаки, істотами вогненними, веденими дивним світлом Воскресіння Христового.
«Мир всім!», – говорить Господь апостолам Своїм у вечір Пасхи. Приймемо Мир цей, як наслідок безконечної любові Божої до нас всіх, і зробимося самі творцями миру. А для цього встанемо на добру дорогу, дозволимо Його милосердю проникнути в наше серце, дозволимо Йому звільнити нас від гріха, прокляття і смерті, дозволимо Йому вразити і сокрушити брами нашого пекла, бо воістину Христос, «смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував».
Возлюблені у Господі всечесні отці, ченці та черниці, браття і сестри, я закликаю всіх вас зберігати ці слова в серцях ваших і ділитися ними зі всіма людьми, що живуть на землі! Нехай перебуває з вами благословення Воскреслого Христа Спасителя!
ВОІСТИНУ ВОСКРЕС ХРИСТОС!
Смиренний Софроній
Милістю Божою
Митрополит Черкаський і Канівський
Пасха Христова
2012 рік, м. Черкаси
